Вибір читачів
Лаваш — хліб, який зберігає історію народу . Як роблять лаваш і в чому секрет цього унікального хліба - у ексклюзивному відео з Вірменії.
У стародавніх вірменських селах існували спеціальні приміщення — глхатун. Це був кам’яний дім без вікон, із димарем усередині, де жили, готували їжу та пекли лаваш. Саме тут життя оберталося навколо вогню, який зігрівав не лише тіло, а й душу.
Глхатун був серцем дому. Тут жінки місили тісто, розкачували його надзвичайно тонко, розтягували руками і приклеювали до гарячих стінок тоніру — глиняної печі, вкопаної в землю. За кілька секунд корж підрум’янювався, і приміщення наповнювалося неповторним ароматом свіжого хліба.
Лаваш готують лише з трьох інгредієнтів — борошна, води та солі. Та в цьому простому рецепті закладена філософія народу: стриманість, працьовитість і пошана до хліба.
Колись випікання лаваша вважалося справою тільки заміжніх жінок. Вони зберігали його на зиму — висушений лаваш міг пролежати кілька місяців у холодному приміщенні. Щоб зробити його м’яким, достатньо було просто скропити водою.
Жінки восени робили запаси лаваша, щоб узимку завжди мати його на столі.
У 2014 році ЮНЕСКО внесло вірменський лаваш до Списку нематеріальної культурної спадщини людства, визнавши його важливість не лише для Вірменії, а й для світової культури.
