Території, компроміси і саботаж: балканський сценарій для України
Вибір читачів
У новому епізоді Ukrainian Media Podcast гостею стала Аіда Черкез — журналістка, редакторка і одна з ключових хронікерок війни на Балканах. У 1994 році вона очолила бюро Associated Press у Сараєві — місті, яке перебувало в облозі.
Розмова з Аідою Черкез — це не історичний екскурс і не порівняння воєн. Це попередження, досвід, прожитий до кінця, і чесна розмова про те, що починається після війни.
«Ембарго на зброю не зупинило війну — воно зупинило наш захист»
Говорячи про Боснійську війну, Аіда Черкез одразу руйнує популярний міф про «миротворчі» рішення Заходу.
«Зброю заборонили всім — але насправді тільки тим, хто оборонявся», — пояснює вона.
У 1990-х ООН запровадила ембарго на постачання зброї до Югославії. Але Югославська армія вже перебувала під контролем сербської сторони й мала повні склади озброєння.
«Це було так, ніби Україну атакує її власна армія, а світ каже: вибачте, але ви не маєте права себе захищати».
За словами Черкез, саме це рішення не зменшило насильство, а зробило геноцид можливим.
«Одна сторона отримала карт-бланш убивати. Ось що означало це ембарго».
Чому «мирні переговори» можуть бути пасткою
Одна з центральних тем розмови — територіальні компроміси і те, чим вони можуть обернутися після війни.
Аіда Черкез говорить жорстко і без дипломатичних формулювань:
«Територія, населення якої не хоче жити з вами, стане інструментом саботажу».
Вона пояснює, що після війни в Боснії частина територій формально залишилася у складі держави, але фактично перетворилася на механізм блокування.
«Ці люди будуть голосувати так, щоб довести: країна не працює».
І додає:
«Ви хочете в ЄС? У НАТО? Вони заблокують кожне рішення. Це буде Москва у вашому парламенті».
Водночас і відмова від територій — теж небезпечний шлях:
«Поступки означають винагороду за агресію. І вона повториться».
Кінець війни — це не полегшення
Один із найсильніших моментів подкасту — розповідь Аіди Черкез про день, коли їй сказали, що війна закінчилася.
«Я не відчула нічого. Ні радості, ні шоку».
Вона згадує, як її редактор сказав:
«У вас є країна. А тепер — що ви з нею будете робити?»
«Це питання переслідує мене вже 30 років», — зізнається Черкез.
Після війни починається інша боротьба
Аіда Черкез наголошує: відбудова суспільства — не менш складна, ніж сама війна.
«Побудувати мир із травмованим населенням — це окрема війна».
«70% населення мали ПТСР. Це дані ВООЗ.Я іноді думаю: шкода тих 30%, які нормальні. Як їм жити серед нас?»
Біженці: повертатися нікуди — і повертатися важко
Порівнюючи ситуацію України з балканським досвідом, Черкез застерігає від ключової помилки:
«Не достатньо відбудувати будинки. Потрібно створити роботу».
Вона пояснює:
«Якщо людина сидить у відремонтованому домі без роботи — вона поїде знову».
Саме тому, за її словами, відновлення економіки має бути пріоритетом.
Родини, які війна розділила
Окрема, дуже особиста частина подкасту — про конфлікти всередині родин.
Аіда Черкез розповідає історію своєї матері, яка вивезла її маленького сина до Німеччини:
«Вона сказала: я поїхала рятувати твою дитину — але залишила свою в пеклі».
Після повернення додому ці люди часто стають чужими одне одному.
«Ті, хто був у країні, і ті, хто був у біженцях, завжди опиняються в різних кімнатах».
Міжнародне правосуддя: чому воно критично важливе
Говорячи про воєнні злочини, Черкез підкреслює ключову відмінність України від Балкан 1990-х:
«У вас є те, чого не було в нас: цифрові докази».
Вона наголошує:
«Це має бути міжнародний суд. Не національний».
«Мені було важливо, щоб не моя держава сказала, що зі мною сталося, а щоб це сказала вся людство».
Головний урок Балкан
Фінальний меседж Аіди Черкез звучить як звернення до України:
«Ви можете виграти війну. Але подумайте вже зараз — що ви будете робити з миром».
