
Після 16 років правління Віктора Орбана Угорщина входить у новий політичний цикл. Вибори, які завершилися поразкою його партії, стали не лише внутрішньою трансформацією країни, а й сигналом для всієї Європи: навіть усталені популістські режими можуть втрачати підтримку.
У новому епізоді Ukrainian Media Podcast журналіст Петер Мадярі пояснює, чому Орбан програв, як працювала його система влади — і чого чекати від нового прем’єра Петера Мадяра.
Петер Мадярі називає головну причину простою — тривалість правління.
«Орбан правив занадто довго — 16 років. Є покоління, яке не пам’ятає іншої влади. Люди просто втомилися».
Але справа не лише у «втомі». За словами журналіста, режим поступово ставав дедалі авторитарнішим:
«Він тиснув на університети, медицину, поліцію. Багато людей почали відчувати себе пригніченими».
Важливою частиною системи була стратегія «розділяй і володарюй». Орбан роками утримував владу, граючи на конфліктах між опозиційними силами:
«Ліві й праві опозиційні партії ненавиділи одна одну більше, ніж Орбана. Це дозволяло йому перемагати навіть без більшості голосів».
Окрема тема — економічна модель, яку вибудував Орбан. Вона відрізняється від класичного олігархату.
«В Угорщині немає незалежних олігархів. Усі багаті люди — це частина системи влади. Сам уряд вирішує, хто стане успішним бізнесменом».
Контроль над державними тендерами, розподілом коштів ЄС та ключовими галузями економіки дозволив владі сформувати лояльний бізнес-клас.
При цьому, за даними Transparency International, Угорщина стала найбільш корумпованою країною ЄС.
Однією з ключових помилок Орбана стала його кампанія, побудована на страху перед Україною.
«Він створив паралельну реальність, де Угорщина нібито перебуває під загрозою вторгнення з боку України».
Це не відповідало реальним настроям суспільства.
«Угорці не є проросійськими. Люди це відчули — і не повірили».
Показовим став вечір поразки: тисячі людей вийшли на вулиці з гаслом «Росіяни — геть додому», яке використовували ще під час повстання 1956 року.
Переможець виборів — політичний феномен. Ще рік тому Петер Мадяр був частиною системи Орбана.
«Він був у внутрішньому колі влади, але публічно виступив проти корупції — і це стало шоком для країни».
Його успіх пояснюється здатністю об’єднати різні електоральні групи:
«Праві бачили в ньому старий "Фідес" без корупції”, ліві — шанс нарешті перемогти».
Його кампанія була максимально «польовою»:
«Він відвідав понад 700 населених пунктів, іноді проводив по сім зустрічей на день».
Фінансування — переважно через малих донорів:
«Близько 50 тисяч людей регулярно донатили партії».
Головне завдання нового угорського уряду — розблокувати фінансування ЄС.
«Без цих грошей бюджет країни не витримає. Це питання виживання уряду».
Водночас позиція щодо України змінюється.
«Мадяр заявив, що вето Орбана на допомогу Україні було незаконним і не має сили».
Це означає потенційне перезавантаження відносин Києва і Будапешта.
Новий прем’єр не планує різких рухів у енергетиці.
«Він не хоче починати правління з шоку. Відмовитися від російського газу за один день неможливо».
Водночас він говорить про диверсифікацію:
«Європейська інфраструктура дозволяє отримувати газ з різних джерел — це питання часу».
Мадярі також розвінчує міф про «дешевий російський газ»:
«Для держави він не дешевший — ціна прив’язана до європейського ринку. Вигравали лише окремі компанії».
Окремо в розмові постає чутливе питання енергетики — зокрема, можливих непрямих поставок російського газу в Україну через європейські ринки.
Петер Мадярі говорить про це обережно, визнаючи відсутність прямих доказів, але звертає увагу на ринкову логіку:
«Я не можу це довести контрактами. Але якщо подивитися на обсяги газу, які заходять в Угорщину, і на обсяги, які виходять в Україну — математично це виглядає як той самий газ».
Йдеться не про прямі політичні домовленості між державами, а про особливості функціонування європейського газового ринку. Газ, потрапляючи на біржу, втрачає своє «походження» і стає звичайним товаром.
Попри харизму нового лідера, експерт не вважає його автоматично загрозою демократії.
«У сучасному світі харизматичні політики приходять до влади навіть у демократіях».
Ключове — інституції.
«Він обіцяє обмежити термін прем’єра до 8 років і відновити баланс влади».
Питання зовнішньої політики поки відкрите. Угорщина балансувала між ЄС, Росією та Китаєм — і нова влада ще не визначилася остаточно.
«Європа зараз чекає — як поводитимуться США. Від цього залежить і політика щодо Китаю».
Зміна влади в Угорщині — це не просто внутрішня історія. Це сигнал про кінець епохи «керованого популізму» в одній із країн ЄС.
І водночас — нагадування для України: навіть найстійкіші політичні системи можуть змінюватися, якщо суспільство втрачає довіру.
«Магія Орбана зникла. Люди більше не вірять, що він може продати їм будь-яку історію».
Попереду — складний перехід. Але саме він визначить, чи повернеться Угорщина до повноцінної європейської демократії.


.jpeg)
