«У Німеччині немає позитивних прикладів людей зі зброєю в руках» — Юрґен Бух про культуру безпеки, страх війни та німецьку ідентичність
Вибір читачів
У новому подкасті Ukrainian.Media головним героєм став Юрґен Бух — німецький публічний інтелектуал і дослідник суспільних процесів, який говорить про одну з найболючіших тем сучасної Європи: готовність суспільства до самооборони, психологію війни та історичну травму Німеччини.
Розмова торкається не лише військової теми, а глибших питань — ідентичності, історичної пам’яті, страху перед насильством та того, чому німецьке суспільство майже не має позитивних образів громадян зі зброєю в руках.
Однією з ключових тез Юрґена Буха стала фраза, яка й визначила тон усієї розмови:
«У Німеччині просто не існує позитивних прикладів людей зі зброєю в руках. У культурному коді нашого суспільства це не герой, а загроза», — говорить Юрґен Бух.
За його словами, зброя в німецькому контексті асоціюється не із захистом, а з травмою ХХ століття, агресією, тоталітаризмом і катастрофою.
«Для німця людина зі зброєю — це не символ захисту, а символ страху. Це глибоко вшито в колективну пам’ять»
Історична пам’ять як психологічний бар’єр
Юрґен Бух прямо говорить: причина неготовності німців до озброєного захисту — не у слабкості чи байдужості, а в історичному досвіді.
«Друга світова війна створила у Німеччині потужну антивоєнну ідентичність. У нас десятиліттями формувалась культура, де будь-яка мілітаризація сприймається як зло».
Він наголошує, що після 1945 року в Німеччині будувалася ідентичність мирної держави, в якій армія — це професійна структура, відокремлена від цивільного суспільства.
«Німецьке суспільство ніколи не формувало образ “громадянина-захисника”. У нас є образ держави, яка відповідає за безпеку, але не образ людини, яка сама бере відповідальність за захист».
Війна в Україні як дзеркало для Європи
Під час розмови Бух неодноразово підкреслює, що війна Росії проти України стала для німецького суспільства шоком, але не трансформацією.
«Ми співчуваємо Україні. Ми допомагаємо. Але внутрішньо ми не уявляємо себе в такій ситуації. Це сприймається як щось “чужe”», — зазначає він.
За його словами, навіть співпереживання не означає психологічної готовності:
«Емпатія — не дорівнює готовності діяти. Підтримка — не дорівнює готовності воювати».
Юрґен Бух описує ключовий психологічний механізм:
«У німецькому суспільстві домінує не образ спротиву, а образ страху перед війною».
Він пояснює, що у свідомості багатьох німців війна — це абсолютне зло, якого треба уникнути будь-якою ціною, навіть ціною політичних компромісів.
«У нас дуже сильна логіка: краще поступитися, ніж допустити війну. Це глибоко вкорінена модель мислення».
Розрив між Україною та Західною Європою
Окремо в подкасті звучить думка про цивілізаційну різницю між українським та західноєвропейським досвідом:
«Українці мають культуру спротиву. У вас є історичний досвід боротьби за виживання. У Німеччини — досвід страху перед власною силою».
Юрґен Бух підкреслює:
«Український солдат — це образ захисника. У німецькій культурі такого архетипу просто немає».
Проблема не в армії, а в суспільстві
Важлива теза подкасту — проблема не в Бундесвері як інституції, а в цивільному сприйнятті.
«Німеччина має армію. Але вона психологічно відокремлена від суспільства. Це “вони”, а не “ми”», — каже Бух.
Він додає:
«У нас немає культури участі. Немає відчуття, що безпека — це відповідальність громадянина».
На питання про майбутнє Юрґен Бух відповідає обережно:
«Це не змінюється швидко. Культурні коди формуються десятиліттями».
Але він визнає, що війна в Україні вже почала впливати на мислення Європи:
«Ми починаємо розуміти, що мир не є гарантованим. Але усвідомлення ще не означає готовність до дії».
