Як нові вуглецеві бар’єри загрожують промисловості та експортним ринкам під час війни?

З 2026 року в Євросоюзі набуде чинності механізм вуглецевого коригування на кордоні (CBAM), що суттєво вплине на ключові галузі української промисловості. Хоча Єврокомісія готова відкласти повноцінне впровадження CBAM для України до 2027 року, держава досі не подала офіційного запиту на таке відтермінування. В умовах війни та обмежених ресурсів це створює серйозні ризики для доступу української сталі, цементу, добрив та енергії до європейських ринків і загрожує суттєвими економічними втратами.

Механізм CBAM покликаний вирівняти умови конкуренції між європейськими виробниками та імпортерами з інших країн, змушуючи останніх оплачувати вуглецевий слід продукції. Для України, яка зберігає економіку в умовах війни, це означає нові випробування. Підвищені витрати та вимоги адаптації загрожують втратити ключові експортні ринки та призвести до суттєвих економічних втрат.

Системні виклики для української сталі на ринку ЄС

Українська металургія, яка десятиліттями була основою промисловості країни, наразі перебуває у стані системної вразливості. За даними GMK Center, у 2024 році гірничо-металургійний комплекс забезпечив 7,2% ВВП та 15% загального експорту товарів, будучи ключовим сектором, що приносить валюту і підтримує державний бюджет. Водночас галузь стикається з численними бар’єрами: від зруйнованої енергетичної інфраструктури до ризиків, пов’язаних із впровадженням механізму CBAM у 2026 році.

Скорочення виробництва вже розпочалося: у першому кварталі 2025 року випуск сталі впав на 4,5%, прокату — на понад 7%. Через руйнування понад 70% енергосистеми країна залежить від імпорту електроенергії з ЄС, що подвоїло її вартість. В енергомісткому залізорудному сегменті витрати сягають 60% собівартості, що призводить до втрати конкурентоспроможності, зокрема на ринках Азії та ЄС.

За даними Державної митної служби України, у 2024 році до Німеччини з України було поставлено 34 тис. тонн чавуну, 26 тис. тонн дроту з нелегованої сталі та близько 50 тис. тонн безшовних труб — загалом на суму близько $150 млн. Основні обсяги експорту проходять через Польщу як транзитний хаб, тож реальні постачання до Німеччини можуть бути вищими.

У 2024 році, згідно коментаря міністерки економіки Юлія Свириденко для ТВ каналу «Громадське», загалом з України до ЄС було поставлено 240 тис. тонн чавуну, 800 тис. тонн квадратної заготовки та 436 тис. тонн довгомірного прокату — саме ці продукти найбільш уразливі до CBAM і ризикують втратити конкурентоспроможність уже в 2026–2027 роках. Експорт до ЄС може скоротитися на 40%, що еквівалентно приблизно $1,6 млрд втрат.

Кадровий дефіцит загострюється: до 20% працівників мобілізовані, а через правові зміни та ризики фахівці залишають галузь. Компанії залучають жінок, ветеранів, осіб старшого віку, але це не компенсує загальні втрати. Водночас логістика залишається дорогою: ставки на морські перевезення зросли вдвічі, а тарифи «Укрзалізниці» — на 35–40%, що знижує маржинальність експорту.

Проблемою є сировина — після зупинки шахтоуправління «Покровське» імпорт вугілля і коксу зріс на 2,5 млн тонн, що збільшує витрати виробників. 28 чинних експортних обмежень, частина з яких діє ще з 2000-х, знижують гнучкість постачання.

Попри труднощі, українські компанії рухаються до «зеленої» трансформації. «Метінвест» планує будівництво електропечей на «Запоріжсталі» та «Каметсталі» з використанням заліза прямого відновлення (DRI), яке вироблятиметься в Україні. Дніпровський металургійний завод анонсував заміну застарілих доменних печей і конвертера електропіччю. Частка електродугового виробництва у 2024 році становила 12,3%.

Водночас галузь потребує підтримку. За оцінкою GMK Center, потреба в інвестиціях для її зеленої трансформації зросла до $12 млрд з урахуванням нових проєктів. CBAM спричинить суттєве подорожчання імпорту сталі до ЄС — вартість сертифікатів зростатиме з €40/т у 2026 році до €170/т у 2030 році.

Станіслав Зінченко, виконавчий директор GMK Center, зазначає: сталева галузь України збережеться через п’ять років лише за двох умов — тимчасового звільнення від CBAM та доступу до європейських фондів «зеленого» фінансування. Інакше десятки тисяч працівників втратять роботу, а економіка понесе серйозні втрати.

Інші галузі під тиском: хто ще може втратити доступ до ринку ЄС?

Окрім металургії, CBAM охоплює цемент, добрива та електроенергію — важливі для України експортні сектори. Без переходу до низьковуглецевого виробництва та прозорої звітності ці галузі ризикують втратити доступ до ринку ЄС. З 2026 року до списку ризикованих можуть долучитися хімічна промисловість і будматеріали.

Цементна промисловість базується переважно на енергоємних клінкерних технологіях із високими непрямими викидами CO₂. За даними Митної служби України, за 2024 рік Україна експортувала до Німеччини 19 тис. тонн цементу на понад 4 млн євро, згідно з даними українських митних органів. Через відсутність ефективної системи обліку викидів українські виробники змушені купувати CBAM-сертифікати, що істотно підвищує собівартість продукції і знижує її конкурентоспроможність на європейському ринку.

Українські підприємства не мають доступу до системи EU ETS і безкоштовних квот, що додатково ускладнює ситуацію. Як неодноразово наголошував голова "Укрцемент" Павло Качур, у поєднанні з квотами на ввезення українського цементу, які діють у деяких країнах ЄС, запровадження CBAM може призвести до втрати ринкової частки та фактичного колапсу галузі, оскільки продукція стане економічно невигідною для експорту.

Добрива, особливо аміачної групи, також потрапляють під дію CBAM. Українські виробники орієнтовані на ринки Центральної Європи. За даними Євростату, у 2023–2024 роках Німеччина стабільно входила до трійки основних імпортерів українських азотних добрив. Загальний експорт у 2024 році становив понад 61 тис. тонн (дані ITC TradeMap), що забезпечило понад 28 млн євро до бюджету. Виробництво аміаку базується на природному газі з високими викидами, а більшість підприємств не мають необхідної верифікації. Якщо до кінця 2025 року це не зміниться, Україна ризикує втратити ці ринки.

Експорт електроенергії з теплових станцій України до Словаччини, Угорщини та Румунії також під загрозою через відсутність прозорої системи торгівлі викидами. Попри власні укладення, Україна продовжує експортувати електроенергію до сусідніх країн, підтримуючи економіку та балансуючи навантаження в енергосистемі, особливо в пікові періоди. Після 2026 року енергія з вугілля чи газу буде вважатися «вуглецево забрудненою», що зробить її неконкурентною.

Старша економістка Центру економічних стратегій Яна Охріменко наголошує, що відсутність системи моніторингу та верифікації викидів загрожує українським підприємствам застосуванням високих «дефолтних» ставок у CBAM і втратами ринків. Економічні ризики проявляться у зниженні прибутковості та втраті робочих місць у регіонах з великою кількістю енергоємних виробництв.

В умовах війни модернізація підприємств під кліматичні вимоги є надмірним навантаженням, оскільки пріоритетом є збереження виробництва, виплата зарплат і податків. Вона вимагає масштабних інвестицій і імпорту технологій, що погіршує торговельний баланс. Охріменко рекомендує відкривати доступ до європейських механізмів «зеленого» фінансування на рівних із європейськими компаніями умовах і ініціювати політичну дискусію про тимчасове виключення України з-під дії CBAM на період війни та відновлення. Це необхідний крок для збереження обороноздатності країни.

Вплив CBAM на економіку України: виклики, реакція бізнесу та дії держави

Український бізнес гостро відчуває загрозу CBAM і вже понад рік наполягає на пом’якшенні умов. Український союз промисловців і підприємців (УСПП) звертається до урядових та європейських інституцій із вимогою створити перехідний режим або надати Україні винятковий статус через воєнний стан і дефіцит ресурсів.

УСПП наголошує, що CBAM не повинен стати новою торговельною перешкодою. Необхідна підтримка ЄС у вигляді адаптивних механізмів, які враховують особливості війни та післявоєнного відновлення. У межах співпраці з європейськими партнерами Україна готує робочі групи для розробки заходів із декарбонізації промисловості та прозорої верифікації викидів.

Як зазначив президент УСПП Анатолій Кінах у заяві в червні 2025 року: «Україна захищає не лише себе, а й безпеку всієї Європи. Підтримка має бути комплексною — політичною, економічною і безпековою. Врахування виняткових умов війни і потреб відновлення є критично важливим. Належне врегулювання CBAM у відносинах з Україною створить прецедент для справедливої інтеграції країн у кризових ситуаціях».

За даними Carbon Pulse, Єврокомісія готова відкласти повноцінний запуск CBAM для України до 1 лютого 2027 року. Це важливий крок на тлі потенційних мільярдних втрат у ВВП та експорті. Проте процедура вимагає офіційного звернення України на підставі статті 30.7 Регламенту CBAM, яка допускає винятки у разі форс-мажору. Такий запит досі не подано. Водночас, на початку червня, торговий представник України Тарас Качка підтвердив, що Кабінет Міністрів готує офіційне звернення до Єврокомісії з проханням відтермінувати повноцінне введення CBAM для України.

‍